Вивчаємо віршик із задоволенням.
Синя квіточка — Петро Король
Творіння природи завжди хвилювали, чарували людину.
Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і
розмаїття квітів — усе це викликає дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа
рідного краю. Саме про це маленький милозвучний вірш "Синя квіточка",
в якому оспівується вся краса і пишність навколишнього середовища рідної землі
та неньки-природи.
Текст віршу:
Синя квіточка в росі
Усміхається до всіх:
Джмелику і бджілці,
Яблуневій гілці,
Джерелу глибокому,
Сонечку високому,
Песику вухатому,
Котику хвостатому
І до мене, як весна,
Усміхається вона.
Усміхається до всіх:
Джмелику і бджілці,
Яблуневій гілці,
Джерелу глибокому,
Сонечку високому,
Песику вухатому,
Котику хвостатому
І до мене, як весна,
Усміхається вона.
Гарно запам'ятовується будь-який текст та сюжет за
допомогою малюнків і асоціацій. Можна навіть придумати свої — найбільш близькі
до сприйняття малюнки та вибудувати сюжетну лінію віршу. Це набагато полегшить
процес вивчення віршика чи довільного тексту.
Асоціативний
метод вивчення віршів завжди стане в пригоді і допоможе розвинути абстрактне
мислення та пам'ять.
Казка про кульбабу
Кульбаба —
весняний квітка
Одного разу
з’явився в траві маленький паросточок, подивився по сторонах і подумав:
– Цікаво,
яким я буду, коли виросту? От би мені стати красивим-красивим,
яскравим-яскравим!
Пройшов теплий дощик, піднявся росточок вище – і раптом побачив у небі сонечко.
– Ух ти! От
би мені вирости таким, як сонечко, – подумав маленький паросточок.
Кульбаба і
сонечко
Сонечко
спостерігало з висоти, усміхнулася – і став росточок жовтою кульбабою. Кожен
день він розкривався в
зеленій
травичці і світив усім комашкам, як маленьке сонечко.
Але одного
разу подивився кульбаба на небо і побачив там хмара – біле-біле,
пухнасте-пухнасте.
– Ух ти! От
би мені стати таким, як хмара, – подумав жовта кульбаба.
Хмара
дивилося вниз – і перетворився кульбаба в легке біленьке хмарка на ніжці.
Дмухнув вітерець – хмарка розсипалося на багато-багато маленьких пушинок, і
вони розлетілися над галявинкою далеко-далеко.
Минуло
зовсім небагато часу – і там, куди приземлилися пушинки, з’явилися маленькі паростки.
Це кульбаби. Скоро вони стануть жовтими, як сонечко, а потім білими, як хмара.
І якщо на них дмухнути – знову розлетяться пушинки далеко-далеко.
Приходь на
галявинку, спробуй!
https://www.youtube.com/watch?v=MLWra1_Sf1M
https://www.youtube.com/watch?v=WyR_xBBjWXg
Комментарии
Отправить комментарий